Дикі розмови

Сталі технології, такі як агроекологія, зелена інфраструктура та природоорієнтовані рішення, можуть пом'якшити ці впливи, але їм часто бракує фінансування через корпоративне лобіювання.

Уряди повинні визначати пріоритетність сталих практик, перенаправляючи субсидії зі шкідливих галузей, забезпечуючи дотримання суворих екологічних норм та інвестуючи в зелену інфраструктуру. Європейський Союз може стати лідером, використовуючи такі політики, як Спільна сільськогосподарська політика та Європейський зелений курс.

Громадська адвокація має вирішальне значення. Громадяни можуть підтримати сталі практики своїм вибором і лобіюванням політиків щодо посилення захисту довкілля та фінансування сталих технологій. Уряди можуть захищати середовище існування, стимулювати стале сільське господарство, інвестувати в зелену інфраструктуру, фінансувати дослідження сталих технологій, сприяти зменшенню та переробці відходів, а також залучати громадян до прийняття екологічних рішень.

Вживаючи цих заходів, ми можемо захистити біорізноманіття та забезпечити стале майбутнє.

Для подолання екологічних криз і втрати біорізноманіття суспільні цінності мають зміститися з пріоритету постійного економічного зростання і корпоративних прибутків на пріоритет добробуту і дбайливого ставлення до природи. Цей зсув передбачає переосмислення успіху, який включає екологічне здоров'я та соціальну справедливість, використовуючи такі показники, як Індикатор справжнього прогресу (GPI), а також ВВП.
Уряди повинні запроваджувати жорсткіші екологічні норми, перенаправляти субсидії зі шкідливих галузей на сталі практики та пропонувати податкові пільги для екологічно дружнього бізнесу. Інформування та освіта громадськості мають вирішальне значення для формування культури, яка цінує біорізноманіття та сталість, що призводить до посилення тиску громадськості на політиків.
Посилення правової бази, наприклад, визнання прав природи, може захистити екосистеми. Бізнес повинен запровадити звітність зі сталого розвитку та корпоративну соціальну відповідальність, яка виходить за рамки максимізації прибутку, вимірюючи та звітуючи про свій вплив на довкілля.

Втрата біорізноманіття є однією з найяскравіших ознак впливу людської діяльності на довкілля. Забруднення, штучне окультурення земель та знищення природних середовищ існування порушують баланс кожного живого середовища - водного, наземного чи повітряного...
Всі ці порушення перешкоджають відтворенню видів, а також ускладнюють виживання тих, що вже існують, позбавляючи їх простору або ресурсів, необхідних для життя.
Найважливішими джерелами забруднення у містах є
- транспорт, який викидає парникові гази та дрібнодисперсні частинки
-промисловість, яка також викидає гази та інші забруднювачі, що можуть потрапляти в навколишнє середовище (через воду)
- світлове та шумове забруднення від діяльності в цілому.
Дії на місцевому рівні, такі як зменшення використання вуличного освітлення або захист земельних ділянок, можуть допомогти захистити дику природу.

Regarding conserving large wildlife, a multi-faceted approach is necessary. Establishing and effectively managing protected areas can provide safe habitats for large species. Creating wildlife corridors to connect fragmented habitats allows for gene flow and migration. Anti-poaching laws need to be strictly enforced, and community-based conservation programs can engage local populations in protecting wildlife. Promoting coexistence through measures such as compensation schemes for livestock losses and the development of wildlife-friendly farming practices is also essential.

Необхідно впроваджувати політику масового лісовідновлення в горах і національних парках, щоб зменшити зсуви ґрунту, стихійні лиха, захистити дику природу і поліпшити управління ризиками лісових пожеж, які є прямим наслідком зміни клімату і підвищення температури.